Погуляйте по Старому Лучеську, де написані ці рядки, вдивіться в бруківку, по якій сотні років тому снували заклопотані ченці єзуїтського монастиря, вслухайтеся в музику дзвонів, вслухайтесь в тишу, яка допомагає роботі душі і ви знайдете відповідь на запитання, які вас хвилюють. Ви в думці проникнете в минулі віки і вам буде добре.

ВІДВІДАИТЕ старе місто, і якщо ви втомилися від цинізму, потворності, і брехні
Зробивши, те, до чого закликаю читачів, на Замковій площі нашого міста, я випадково натрапив на вивіску — ресторан "Корона Вітовта". Що це? Дань моді, подумав собі. Бо ж є в місті "Роксолани" і "Вавілони", звідки лине примітивна музика, а в диму можна підвішувати сокиру. Бажання пізнання перебороло...

Переступивши поріг, я тут же потрапив з сучасного, напівцивілізованого світу в атмосферу затишку і високої культури.

Старовинні меблі, картини... Скрізь бездоганна чистота, на столах апетитно пахучі страви. Столові прибори, якість страв, ненав'язливий сервіз — на всьому лежить відбиток відмінного смаку. Мимоволі згадались ті часи, коли в громадському харчуванні радянських часів працювали дами з незакінченою перукарською освітою, від яких так можна було чекати культури обслуговування, як від Маші Распутіної оперних арій.

Я побачив зовсім протилежне. Сам дух ресторану — витончений, прозорий, елегантний, по старовинному, далекий від незграбної вишуканості, хвацькості, довгих гомінких застіль з гримучими музиками, з своїм високим поглядом на українську гостинність. Стародавній український колорит з середньовічним інтер'єром, в поєднанні з суперсучасним стандартом обслуговування, роблять його справді унікальним, тим паче, що офіціантів відрізняє чудова професійна навченість.